Путешествие по магическим порталам Лысой горы.

Суббота 10 февраля 11:00 – 14:00 сбор в центре платформы станции метро «Выдубичи» в 11:00.

Пешая прогулка по необычным местам на Лысой горе (места ритуальной магии, энергетические выходы, история Лысогорского форта, капище Перуна, озеро русалок, идол, парковая зона, магические дубы). Стоимость 240 грн.

Это путешествие с практиками и настройкой на различные состояния. Практики ментального видения и ощущения.

Для учасьия зарегистрируйтесь по ссылке ниже

Путешествия в такие места как Лысая гора всегда есть путешествие к себе, к понимаю себя поскольку в таких местах можно заглянуть за ограничивающий личность барьер, расширить восприятие. Практически все люди в местах силы, ритуальных местах ощущают себя по-другому, необычно, даже не имея никакого опыта самонаблюдения и медитаций. За счет некого энергетического воздействия происходит смещение точки внимания, запускаются на уровне биохимии необычные процессы: новые ощущения в теле, необычность восприятия, новые мысли, приходит откуда-то изнутри понимание того над чем много думал. Лысая Киевская гора одна из самых известных в мире. Вокруг нее много легенд мифов и достаточно обоснованных. В наше время там можно встретить следы проведения различных ритуалов. Это все мы посмотрим, по желанию проведем практики взаимодействия, я расскажу как это работает. Будут техники безопасности, так что все ок (без ощущения или видения или понимания туда лучше не соваться, есть истории о негативном воздействии, я тоже расскажу). 4 февраля был на этой горе а через три дня на Львовской Лысой горе. Ощущения взаимодействия были сильнее чем летом, похоже зимой они активнее, а может просто меньше людей. Приглашаю всех желающих пройти опыт взатмодействия с таким интересным и мощным местом силы как Киевская Лысая гора. Приходите будет интересно)

Ниже текст информационного щита на въезде в парк «Лысая гора».

Путешествие по магическим порталам Лысой горы.

Пешая прогулка по необычным местам на Лысой горе (места ритуальной магии, энергетические выходы, история Лысогорского форта, капище Перуна, озеро русалок, идол, парковая зона, магические дубы)

Начало:
18.03.2018
11:00
Конец:
18.03.2018
14:00
240
Состоялось

Історія Лисої гори губиться в пітьмі століть. На крайньому північно-східному мисі Лисої гори наявні залишки поселення III тис. до н. е., пізніше тут могло існувати і давньоруське укріплення. Перше зображення сучасної Лисої гори можна побачити на плані Києва, складеному в 1695 р. Іваном Ушаковим. В літературі XIX ст. сучасна Лиса гора згадується як Дівич гора, або Дівич гора, що знаходилась у володіннях Печерського монастиря. Оринівська Мала 1871-73 рр. першою з відомих подає назву урочища «Лысая гора».

Ще до будівництва форту місцевість вздовж нижньої Либіді активно використовувалася військовими. На лівому її березі стояли військовий табір та артилерійська лабораторія. Поселення Саперна Слобідка виникло тут ще в 40-і рр. XIX ст. як селище Київського саперного батальйону. У другій половині XIX ст., після будівництва в 1870 р. Дарницького залізничного мосту, постає питання про окреме укріплення на Лисій горі, яке б захищало стратегічну переправу. Протягом 1872-1874 рр. було реалізовано проект великого земляного укріплення — Лисогірський форт.

Лисогірський форт об’єднував в собі бастіонну та полігональну конструкції, мав систему

допоміжних будівель, сполучень та комунікацій, 178 гармат на озброєнні й 2-тисячний гарнізон

А площа біля 1 ЗО га і досі робить Лисогірське укріплення найбільшим фортом Європи.

Лисогірський форт був спорудою Київської фортеці, що найдовше не втрачала захисного значення. Втім, на початку XX ст. його територія була перетворена на місце для страти політичних та кримінальних злочинців: 1906 року у північній частині урочища встановлено шибениці. Загалом було страчено понад 200 в’язнів, серед яких широковідомий вбивця Петра Столипіна — Дмитро Богров. Чорна карета виїжджала з Косого капоніру — місця утримання в’язнів — о четвертій ранку, і, прямуючи кожного разу новою дорогою, доставляла в’язня до місця страти.

Після страти кат закопував тіла неподалік шибениць. Точне місце поховання страчених досі не з’ясоване. Є припущення, що їх ховали прямо у валах, присипаючи тіла негашеним вапном

Лису гору здавна вважали осередкам нечистої сили, а більшість солдат були забобонними. Через це начальник фортеці видав наказ, за яким офіцери були зобов’язані попереджати солдат про наявність моторошних звуків, на які не варто звертати уваги. Вони мали природне походження, як пориви літру чи тріск гілля. Протягом Першої світової війни, Громадянської війни та міжвоєнного часу Лисогірський форт перебуває в оборонному стані, проте участі у військових діях не приймає. Адже наприкінці 20-х років домінувала система оборони міст далеко за їх межами. В той час потерни форту, що наскрізь прорізали земляні вали та закривались з обох сторін воротами, використовувались як військові склади і пильно охоронялись.

В 1930-х рр. для підвищення безпеки в форті зведено протипожежну систему з чавунних гідрантів в цегляних колодязях.

У 1941 р. Лисогірський форт увійшов в систему оборонних споруд Києва. В серпні 1941 р. він був зайнятий бійцями винищувального батальйону Кіровського району і постав на шляху німців до переправ на Дніпрі. Пошукові роботи підтвердили обстріл позицій на Лисій горі артилерією та бомбардування. Проте ця ділянка оборони так і не була пройдена німцями наскрізь при захопленні Києва. Згодом, з 1943 по 1945 р. на Лисій горі знаходилася радянська зенітна батарея, що входила в систему ПВО Дарницького залізничного мосту.

Після війни  територія   форту використовувалась для артилерійських складів Київського військового округу, звідси боєприпаси поставляли навіть на Остерський полігон (сучасна тренувальна база «Десна»). Для бслуговування складів було створено

Боєприпаси зберігалися в патернах, в стінах яких були спеціальні кріплення. В 70-х роках гора втратила стратегічну цінність, артилерійські склади були ліквідовані, а більшість споруд розібрано на цеглу. Тоді ж на території з’явився радіо об’єкт, що використовувався як глушильна станція. Наразі його передано Міністерству зв’язку як радіо передавальний центр (РПЦ). Відтоді Лиса гора стала такою, якою ми можемо її спостерігати саме зараз. До сьогодні збереглися 8 потерн, вали форту, колодязі, цистерни та дренажні споруди. А про бурхливі події минулого орту нагадують лише написи на стінах патерн, виконані вартовими солдатами з 1880-х по 1970-і роки.

V 1982 р. прийнято рішення про улаштування на Лисій горі природно-ландшафтного парку в честь 1500-річчя Києва, через 20 років урочище увійшло до складу музею «Київська фортеця» як Регіональний ландшафтний парк “Лиса гора».